Студенти ІФОНу відвідали переселенців зі Сходу

dity-don2014126 вересня 2014 р. студенти І курсу напряму «Культурологія» Інституту філософської освіти і науки відвідали дітей біженців зі Східної України. Публікуємо матеріал АНТИП ДАР'Ї, яка разом зі своєю групою подарувала маленьке свято для дітей, які сьогодні позбавлені власного дому.

«... Хоча ми зателефонували і попередили ,попередивши про свій приїзд,і заздалегідь дізналися дорогу,без пригод не обійшлось. Приїхавши на станцію метро «Видубичі», ми ще пів години блукали по місцевості. Перехожі відправляли нас в різні боки, тому це ще лише більше нас заплутувало. Якщо бути чесними, то з великими сумками речей для дітей це було нелегко.
Коли нарешті нам вдалося знайти потрібне місце, це, як ми і здогадувалися, була територія одного з київських заводів. Вже там нас зустрів координатор Ігор. Ось тут і розпочалось те, заради чого ми і їхали...

Напевно, момент, який найбільше запам'ятається кожному з нашої групи, це коли діти, побачивши нас, радісно побігли назустріч. А хто ж з малечі не зрадіє, побачивши великі пакети з іграшками та цукерками? Але ми вирішили не просто передати речі та солодощі, а й створили спеціальну розважальну програму для дітей: пісні, конкурси з призами, відверті розмови про їхні мрії та побажання, які ми потім записували на одному великому ватмані і закарбували добрі слова кольоровими відбитками дитячих долонь.

Поки мої одногрупники проводили час з дітьми, я поспілкувалась з їх батьками. Дорослі переселенці дякують киянами за підтримку і увагу, кажуть, що приємно здивовані небайдужості великої кількості людей. На моє запитання чи відчувається державна підтримка, то співрозмовники змовчали, а потім зізнались, що ніхто з відповідних департаментів не цікавиться їхніми справами. «В ангарі вже стає прохолодно, тому маємо потребу в теплих речах, – кажуть переселенці. Що робити взимку поки не знаємо, деяким навіть немає вже і куди повертатись».

Такими є враження від поїздки до табору переселенців. Відчуття дивні і незрозумілі, бо такої ситуації ми ще ніколи не зустрічали. Зараз для нашого народу настали тяжкі загрозливі часи. Проте сьогодні ми як ніколи почуваємо себе, як одна нероздільна родина.

Наша сила в нашій волі та в підтримці тих, хто цього потребує. Не залишаймо один одного,будемо разом! І все буде добре»

Додаткова інформація