Культурологи відвідали Музей шістдесятництва

Студенти в музеї шістидесятництва11 березня студенти І-го курсу напряму «Культурологія» відвідали Музей шістдесятництва. Студенти ІФОНу з особливим зацікавленням відвідують мистецькі проекти і музейні установи, які стосуються української культури, адже фахівець в галузі культури і філософії повинен розумітись на рідній культурі. Публікуємо враження від відвідання музею студентки І курсу Світлани ФАРИНИ.

Серед десятків музеїв, які можна відвідати в Києві, особливою атмосферою вирізняється Музей шістдесятництва.

-ZGpXqDOE7UЗайшовши в музей ви звичайно не побачите купу феєричних, вражаючих експонатів, які надовго закарбуються у вашу пам'ять і захоплять своєю неповторністю, – за цим краще йти на виставки сучасного медіамистецтва. Цей музей працює не на людину, яка шукає естетичного задоволення, а на людину, яка мислить! І знову ж, тут немає незрозумілих експозицій, які б змушували нас думати над тим, що ж насправді хотів передати автор незрозумілою конструкцією форм чи хаотичними кольоровими плямами на полотні. Тут ви побачите те, що варто сприймати як факт і доказ. Сприймати як пряме документальне свідчення тої культурної і національної боротьби, яка всіма способами придушувалась, але все одно залишила слід в свідомості мільйонів українців. Боротьби проти системи, проти одноманітності, проти жорсткої цензури і духовної ницості.

Думаю, що описувати маршрут екскурсії чи передавати текст екскурсовода буде зайвим. Головне те, що залишиться у кожного з нас переглянувши експонати і вчитавшись в рядки звернень до влади з вимогою дотримання демократичних прав і свобод людини, віршів, які на різноманітних клаптиках як паперу, так і тканини вивозилися з таборів і друкувалися, зразків самвидаву, які так само підпільно шукали свою читацьку аудиторію. Тут, на стінах, фото людей, маленька частина з яких ще живі і можуть розповісти нам про це як очевидці, але дві третини – закатовані, замучені, вбиті.

clo MffmlbQПереходячи з одного залу до іншого в хронологічній послідовності зустрічаєш вже зовсім новий період нашої історії – Революцію Гідності. І лише наприкінці розумієш, що ці дві епохи представлені в діаметрально-протилежному розташуванні, але та паралель, яку проводить між ними наша свідомість надзвичайно яскрава. Адже спочатку ми бачимо фото мітингів, маршів вшанування пам'яті Шевченка, літературних зібрань шістдесятників. Їх розганяють за допомогою силових структур міліції. В одній з таких структур на початку своєї кар'єри, виконувала репресивну діяльність людина, яка рік тому, маючи високий чин вже в незалежній Україні, робила те ж саме на Майдані. Зв'язок подій вражаючий, вірно?

Сьогодні ми маємо можливість по-іншому подивитись на Василя Стуса, В'ячеслава Чорновола, Аллу Горську та інших. З величезним відривом від початку тих подій (майже 50 років), ми розуміємо який поштовх дали шістдесятники для нас, людей ХХІ століття. Перед нами постає вся та абсурдність і звіряча жорстокість, яку терпіли на собі митці. Вони підписувались під документами, зверненнями, творами, які однозначно гарантували арешт і заслання або ж підлу смерть в лісі з розрубаною головою (Алла Горська). Криваві факти – болюча історія. Але подивіться на фото тих, хто загинув минулого року, тримаючи в руках вже не друкарську машинку і примірник самвидаву, а коктейль молотова і дерев'яний щит.

Безсумнівно, сьогодні ми маємо зовсім новий формат музею шістдесятництва. Сьогодні він збагачений тим, що стало наслідком боротьби відданих митців другої половини минулого століття.

Світлана Фарина,
студентка І курсу

Додаткова інформація